Мурахи: міліметрові посланці

Том Хеніган

Мурахи, здається, захопили весь світ, але зробили вони це не самі! Одна з причин, чому вони настільки успішні в своїй справі, ховається у їхньому здібності передавати один одному інформацію про те куди іти, що виглядати і як допомагати.

Одинока мураха повзе по стежині, яку до нього відмітили його товариші. В своєму безперервному пошуку їжі, вона вирішує звернути зі стежки і прокласти новий шлях. Повзучи по доріжці, вона виділяє складну суміш з хімічних речовин, які, у випадку знайденої їжі, допомагають іншим мурахам визначити її місцеперебування.

Не знайшовши їжі, вона повертається до місця розгалуження стежки і залишає інше повідомлення для своїх співтоваришів: «Там тупик».

Вона пробує інший і цього разу мураха натикається на живу величезну гусеницю, якою можна нагодувати багатьох товаришів. Але гусениця занадто велика, щоб впоратись з нею самотужки. Виділяючи в повітря ряд хімічних речовин, подібно до того, як в розпал боротьби звучить труба, він викликає підкріплення, яке швидко прибуває. Мурахи, які підійшли, не лише знають де її знайти, але також і приносять з собою необхідне обладнання і працівників, щоб вбити гусеницю і відтягнути її тіло назад в мурашник.

Подібно до суперорганізмів

Спілкування мурах є одним із надзвичайних чудес світу нашого Отця Небесного. Здатність мурах добувати собі їжу навіть надихнула вчених, які займаються вирішенням завдань у сфері бізнесу і комп’ютерних технологій.

Ці вчені намагаються знайти нові методи, які допоможуть в найкоротші терміни вирішувати проблеми якості.

На фотографії зображена робоча вогняна мураха (Solenopsis invicta) у типовій оборонній позиції - її жало витягнуте і вона викидає у повітря краплю яду. Фотографія: © Alex Wild

Спілкуватись означає через певний «набір» передавати інформацію від відправника до одержувача. Одержувачі повинні вміти розшифрувати повідомлення і повідомляти відправнику чи розуміють вони його повідомлення. У наведеному вище прикладі самотня мураха передала своє повідомлення іншим мурахам за допомогою хімічних «наборів». Певна суміш хімічних речовин повідомила мурахам куди вона пішла, що вона зробила, чи варто їм повзти за нею і як їй допомогти. Її товариші по мурашнику повинні були в свою чергу розшифрувати її повідомлення і діяти на основі інформації, яку вони отримали.

Ці високорозвинуті комунікативні здібності дозволяють деяким видам мурах підтримувати складні соціальні організації. Нижче ми розкажемо тільки про один з видів. Деякі з цих спільнот настільки складні, що вони отримали назву «суперорганізми». Складні зв’язки мурах вказують на Найбільшого Спеціаліста з інформації, Ісуса Христа – саме Він є автором творіння, яке відображає Його якості (Римлянам 1:20).).

Спілкування за допомогою хімічних речовин

Мурахи спілкуються між собою різними неймовірними способами, але хімічні сигнали (феромони) виявляються найбільш дієвим методом.

Зовнішній шар мурах виробляє цілий ряд хімічних речовин, які виконують різні, але життєво важливі, функції. Ці унікальні хімічні поєднання дають кожній мурасі індивідуальний «профіль». Мурахи можуть використовувати свої антени для визначення «профілю» своєї мурахи сусіда: її місце в групі, репродуктивний статус і її професійні навики. Антени мурах є основними структурами розшифрування, які використовуються для визначення профілю інших мурах, отримання попереджень, а також встановлення напрямку та інтенсивності ароматів, які переносяться в повітрі.

Позиція бойової готовності у мурахи-акробата (Crematogaster emeryana), черевце високо при підняте, а жало витягнуте. Ці мурахи використовують своє жало не для того, щоб жалити. Частіше всього цей орган використовується як щіточки для передавання хімічних сигналів іншим мурахам і для того, щоб викидати хімічні речовини на тих, хто нападає на мурах. Фотографія: © Alex Wild

Мурахи оснащені великою кількістю різних залоз, які виробляють феромони, що передають інформацію. У різних видів мурах на сьогодні нараховується близько сорока подібних залоз. Мурахи використовують ці хімічні речовини для того, щоб створювати повідомлення для різних цілей, особливо під час пошуку їжі.2

Наприклад, мурахи прокладають стежки або з короткою пам’яттю, або з довгою пам’яттю, в залежності від того, наскільки важлива стежка. Довжина стежки визначається хімічною речовиною, яка залишається позаду. Наприклад, мурахи-понерини, які живуть в Малайзії, мають ядовиті залози, які містять феромон. Цей феромон швидко розсіюється в повітрі. Мурахи використовують його для того, щоб прокладати стежку короткої пам’яті – так вони кличуть підмогу для тимчасової роботи під час полювання на здобич, як в описаній вище ситуації з гусеницею.

Інші феромони зберігаються в повітрі довше. Ці хімічні речовини дозволяють мурахам будувати цілу мережу стежок, знаходити дорогу додому і систематично повзати по цих стежках в пошуках їжі. Стежки з довгою пам’яттю можуть утримувати феромони від двадцяти хвилин (малазійська мураха-понерин) до декількох днів (фараонова мураха).

У деяких видів мурах існує розподіл праці: одні прокладають стежку, а інші займаються пошуками їжі. Подивіться на фараонових мурах: деякі з них постійно доторкаються своїми антенами до землі для того, щоб виявити феромони довгої пам’яті, а інші йдуть за ними і підтримують стежку, додаючи до неї при необхідності більше хімічних речовин. Але є і такі мурахи, які не прокладають стежку, а просто повзуть по ній в пошуках їжі.

Спілкування через дотик

На рівні зі спілкуванням через хімічні речовини мурахи володіють тактильною передачею інформації. Найбільш розповсюджений спосіб передачі інформації через дотик – це коли мурахи доторкаються одна до одної своїми антенами, проходячи по стежці. Подібно бджолам, мурахи використовують і інші тактильні зображення, включаючи коливання, подьоргування і танець, які однозначно призначені для того, щоб зацікавлювати і приваблювати товаришів до виконання різних завдань.

Спілкування через звук

Раніше вчених цікавило чи можуть мурахи чути звуки, так як вони, здавалось, не реагували на голосні звуки, які видавала людина. За останні сто років вченим вдалось взнати, що мурахи можуть відчувати вібрації грунту, але, на їх думку, ці комахи не здатні приймати звуки з повітря. Нове дослідження показує, що деякі мурахи здатні приймати звуки інших мурах, які передаються повітряним шляхом, і роблять вони це за допомогою волосиноподібних чуттєвих елементів, розташованих на кінчиках їх антен.

Друг чи недоброзичливець? Ці робочі мурахи (Oecophylla longinoda) наштовхуються один на одного і швидко нюхають один одного. Фотографія: © Alex Wild

Через свої лапки мурахи можуть відчувати вібрації, які видає мурашник, грунт або оточуюче листя. Використовуючи цей звук, вони можуть визначати розташування членів своєї сім’ї, які загубились, або місце розташування своєї жертви. Під час обвалу стінок мурашника, мурахи листорізи визначають звук, який видають спіймані в пастку на глибині 5 см члени її сімейства, і починають повзти в напрямку до них.

Звичайно, мурахи можуть чути звуки тому, що вони самі видають звуки. Багато мурах створюють скрипучі звуки шляхом тертя однієї частини тіла об іншу (це називається (стридуляція). Вони також видають звуки, хлопаючи своїми щелепами.

Коли колонія малазійських мурах-понеринів готова переселятися, робочі мурахи починають хлопати щелепами. Цей звук посилюється через шелест навколишнього листя і сигналізує про те, що колонії час зніматися з табору. Мураха-деревоточець, який будує собі в деревах шовкові гнізда, може видавати сигнал тривоги, коли хтось намагається проникнути в її помешкання або коли рівень вуглекислоти стає небезпечним. Одна або дві мурахи вдаряють своїми черевцями об гніздо, прикликаючи інших мурах робити те саме. Шум, який створюється цими ударами, може бути за силою таким же ж голосним, як людська розмова.

Деякі види мурах дивним чином об’єднали всі три способи спілкування: за допомогою хімічних речовин, через звук і через дотик, для передачі своїм товаришам повідомлень.

Слідуй за лідером! Ведуча мураха прокладає шлях для того, щоб за нею йшли її товариші. Зверніть увагу на те, як одна мураха слідує за іншою мурахою, тісно дотикаючись своїми антенами до черевця ведучої мурахи. Фотографія: © Alex Wild

Великий Спеціаліст з інформації

У Писанні Ісус названий Словом (Lógos), що буквально означає «щось висловлене». Ця назва підкреслює Його положення як головного і кінцевого (остаточного) Голосу Богу у Всесвіті. Він – Той, Хто через Слова Писання передає думки Бога. Він також створив Всесвіт і підтримує її «словом сили Своєї», щоб Його якості могли бути чітко видними через природу (див. Івана 1:1, Євреям 1:3 і Римлянам 1:20). Тому нас не повинно дивувати те, що ми знаходимо такі складні спільноти мурах, які спілкуються один з одним і співпрацюють для виконання дивовижних завдань.

Внаслідок такої тісної співпраці і наполегливої праці мурахи є найбільш успішними створіннями, які населяють землю. За своє. Численністю вони складають 1/5 частини маси всіх наземних тварин. Саме на мурах Бог звертає нашу увагу, коли говорить: «Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу» (Притчі 6:6-8).

Том Хенніган є викладачем з природознавства і спеціалістом з дикої природи. Він отримав ступінь магістра в області загальноосвітньої підготовки в Сіракузькому університеті і ступінь магістра в області навколишнього середовища і біології лісів в Університеті штату Нью-Йорк, Коледж науки про навколишнє середовище і лісове господарство.

Джерело-www.origins.org.ua